1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

19-20 березня 2013 р. відбулася Всеукраїнська наукова конференція на тему: «Грошово-кредитне регулювання у механізмі забезпечення макроекономічної стабілізації та ефективності функціонування банківської системи України»

PDF Print E-mail

На науковому заході були присутні організатори конференції – студенти-учасники наукових гуртків кафедри банківської справи «Банківський аналітик» та «Грошова парадигма», викладачі кафедри банківської справи ТНЕУ, а також студенти і аспіранти інших вищих навчальних закладів України, зокрема Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана,  Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи НБУ, Львівського національного університету ім. Івана Франка, Львівської комерційної академії, Переяслав-Хмельницького ДПУ ім. Григорія Сковороди, Національного університету ДПС України м. Ірпінь, Національного університету «Острозька академія», Донецького державного університету управління,  Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Із вступним словом виступила ведуча конференції, к.е.н, доцент кафедри банківської справи Ольга Олегівна Іващук, зазначивши, що невід’ємною складовою теорії та практики макроекономічної політики є грошово-кредитне регулювання. В умовах впливу світової фінансової кризи виявились проблеми в грошово-кредитній системі України, зокрема скорочення банківських ресурсів, неповернення депозитів та кредитів, банкрутство значної кількості банківських установ, що обумовили необхідність посилення заходів монетарної політики. Ольга Олегівна підкреслила актуальність теми конференції, наголосивши, що сьогодні особливої уваги потребують питання, пов’язані із узгодженням монетарної та фіскальної політики в контексті забезпечення макроекономічної стабільності, застосування дієвих заходів антикризового регулювання, врахування світового досвіду грошово-кредитного регулювання та напрямків його адаптації до вітчизняних реалій. Тому метою конференції є обговорення актуальних для України питань монетарного регулювання та розроблення практичних рекомендацій.

Із вітальним словом до учасників конференції звернувся виконуючий обов’язки ректора Тернопільського національного економічного університету, д.е.н., професор Андрій Ігорович Крисоватий, відзначивши, що саме такі заходи національного рівня дають можливість студентам гармонійно розвиватись, пізнавати ази економічної науки та використовувати їх у майбутньому. Саме таким науковим заходом є дана конференція, яка організована кафедрою банківської справи факультету банківського бізнесу. Андрій Ігорович зауважив, що макроекономічна стабільність є запорукою економічного зростання, тому єдність монетарної та фіскальної політик повинна бути синхронною, а забезпечення відсутності значних коливань валютного курсу та процентних ставок повинно здійснюватись виваженими кроками. Нові парадигми грошово-кредитного регулювання дадуть змогу для розбудови підходів макроекономічної стабільності. Андрій Ігорович у подальшому побажав учасникам конференції плідної  роботи та бути фахівцями своєї справи.

Д.е.н., професор, проректор з наукової роботи Зеновій-Михайло Васильович Задорожний привітав учасників конференції, відмітивши, що обрана тема наукового заходу набуває особливої актуальності в сучасних умовах, оскільки фінансові явища беруть свій початок з банкрутства великих та системних банківських установ. Тому за відсутності належного грошово-кредитного регулювання неможливим є й ефективне функціонування банківської системи. Зеновій-Михайло Васильович побажав гарних виступів, вагомих наукових напрацювань та обміну досвідом студентам і молодим ученим, яким не байдужий розвиток нашої держави.

З вітальним словом до учасників зібрання виступив Богдан Любомирович Луців, д.е.н., професор, проректор з науково-педагогічної роботи (міжнародні зв’язки), привітавши студентів з інших університетів, а також студентів факультету банківського бізнесу, а саме студентські наукові гуртки кафедри банківської справи «Банківський аналітик» та «Грошова парадигма». У сврєму виступі Богдан Любомирович підкреслив, що на факультеті банківського бізнесу не погасла іскорка науки, саме кафедра банківської справи сприяє цьому та зацікавлює студентів до вирішення важливих питань економічного розвитку. Відзначено, що обговорення має вдало обрану тему, оскільки стійкість банківської системи – запорука макроекономічної стабільності, необхідної для України. Богдан Любомирович побажав учасникам сміливості у пошуках істини та гарних вражень від наукового заходу.

Декан факультету банківського бізнесу, к.е.н., доцент Василь Онуфрійович Ткачук наголосив на тому, що наукова діяльність студентів є невід’ємною складовою підготовки висококваліфікованих фахівців. Конференція є саме тим заходом, який сприяє розвитку високого рівня професіоналізму, комунікабельності, дає змогу проявити організаторські здібності, а насамперед навчає роботи в колективі, що є необхідним для працівника банківської сфери. Василь Онуфрійович привітав учасників наукового заходу та побажав, щоб усі думки, які викладені у книгах, були основним капіталом, а думки висловлені на їх основі були відсотками до нього.

Д.е.н., професор, голова Ради молодих вчених Григорій Леонардович Монастирський привітав учасників конференції та зауважив, що, можна здобути значний багаж знань в книгах, на лекціях, проте саме конференції дають змогу почути нові думки, сприйняти їх, обговорити в процесі дискусії та реалізувати у майбутньому. Таку можливість надає наш університет, який є національним не лише за статусом, а й за роллю, яку виконує у науковому просторі. Відтак, необхідно продовжувати традицію проведення конференцій, які уже є невід’ємною складовою розвитку нашого навчального закладу.

У ході пленарного засідання було заслухано 6 наукових доповідей. Зокрема із доповіддю «Особливості реалізації інструментів грошово-кредитної політики  Національного банку України» виступила Олена Рихлівська (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, учасник наукового гуртка «Грошова парадигма»), відзначивши, що сьогодні в розвиту економіки України відбулося істотне зниження обсягів виробництва в основних секторах економіки, що формує нові вимоги до грошово-кредитної політики, які полягають у необхідності стимулювання внутрішнього ринку через регулювання грошового обігу. Відтак, в Україні починаючи з 1992 року і дотепер, обов’язкові резерви є домінуючим інструментом монетарної політики, суть якого полягає у встановленні для комерційних банків обов’язкової норми ресурсів, які вони зобов’язані зберігати в центральному банку. Також доповідач відмітила, що на сучасному етапі розвитку економіки для забезпечення цінової стабільності виникає потреба в наданні пріоритетності процентній політиці, а саме рефінансування банків потрібно зробити головним каналом грошової пропозиції, а основним інструментом регулювання – облікову ставку процента. Підсумовуючи, Олена зазначила, що основним напрямом удосконалення політики облікової ставки і механізму рефінансування слід вважати розширення можливостей комерційних банків отримувати кредити в Національному банку, однак це є можливим лише при  зміні пріоритетів у його кредитній активності з ринку держоблігацій на позичкові операції з комерційними банками.

Катерина Новацька (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, учасник наукового гуртка «Грошова парадигма») виступила з роботою на тему: «Напрями оптимізації взаємодії банківського та реального сектору економіки», у якій проаналізувала динаміку кредитів, наданих нефінансовим корпораціям, за цільовим спрямуванням, динаміку вартості позикових ресурсів для підприємств та позички нефінансовим корпораціям за термінами погашення. Відтак, доповідач визначила, що на макроекономічному рівні заходи щодо оптимізації кредитної діяльності банківської системи мають бути спрямовані на забезпечення її стабільної роботи і недопущення підриву ліквідності. На мікроекономічному рівні оптимізація кредитної діяльності повинна бути спрямована на: розширення об’єкта кредитування та ефективного аналізу кредитоспроможності потенційних позичальників; здійснення посиленого контролю за цільовим використанням кредиту на виробничі потреби реального сектора економіки; проведення постійного моніторингу кредитного портфеля, який охоплює всі етапи, від підготовки й видачі кредитів до повного його погашення.

Про незбалансованість попиту та пропозиції на валютному ринку розповів Богдан Дуда (аспірант кафедри банківського і страхового бізнесу  Львівського національного університету ім. Івана Франка) у доповіді «Регулювання попиту та пропозиції іноземної валюти на валютному ринку України» . Доповідач відмітив, що перевищення попиту іноземної валюти над її пропозицією спричиняє девальваційний тиск на гривню і при фіксації курсу (як це де-факто має місце в Україні) призводить до розтрати золотовалютних резервів. Тому для досягнення рівноваги на валютному ринку НБУ використовує економічний та адміністративний інструментарій, який часто не є коректним до ситуації, що склалася, а тому досягнення поставлених результатів нерідко має побічні дії для економіки. Підсумовуючи, Богдан відзначив, що при регулюванні попиту та пропозиції іноземної валюти на валютному ринку України необхідно: відмовитися від ревальвації та девальвації гривні; а здійснювати комплекс економічних заходів для врівноваження сальдо платіжного балансу; валютні інтервенції мають заздалегідь насичувати валютний ринок необхідною валютою та попереджувати валютні коливання; управління золотовалютними резервами має бути спрямоване на нарощування золотого запасу та диверсифікацію його структури тощо.

Із доповіддю «Позитивні та негативні наслідки присутності іноземного капіталу в банківській системі України» виступила Наталя Коцюруба (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, учасник наукового гуртка «Банківський аналітик»), підкресливши, що активність іноземних банків на ринку банківських злиттів та поглинань тривала до світової фінансової кризи 2008 р. Протягом 2008-2010 рр. іноземні інвестори виступили ініціаторами консолідації банківського капіталу за рахунок поглинання українських банків, оскільки мали більше можливостей та коштів для укладання угод з купівлі банків. Однак вже протягом 2011-2012 рр. міжнародні фінансові групи активно перетворилися на продавців українських банків. Відзначено, що існують позитивні та негативні тенденції щодо присутності іноземного капіталу, однак однією з найбільших небезпек є встановлення контролю за банківською системою України з боку іноземних власників вітчизняних банків. Тому вирішення питання про форми та масштаби розширення присутності іноземного банківського капіталу на ринку банківських послуг повинно бути підпорядковане стратегічним цілям соціально-економічного розвитку.

Альона Суторміна (аспірант кафедри менеджменту банківської діяльності Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана) виступила із роботою «Зовнішній борг як індикатор платоспроможності країни»  та зазначила, що через нерівномірність розвитку національних економік, нестачу власних ресурсів для його фінансування та незбалансованість поточних платежів фінансова взаємозалежність країн поглиблюється, а економіка більшості з них набуває боргового характеру. Значний вплив на платоспроможність країни має зовнішній державний борг, оскільки збільшення суми заборгованості та недосконале управління нею спричиняє залежність України від зовнішніх джерел фінансування. Альона визначила, що основним чинником зростання номінального обсягу зовнішнього боргу в поточному році (на 6,2 млрд. дол. США) є значні залучення підприємств реального сектору економіки. Загалом розмір державного боргу України не є великим, у порівнянні з розвинутими країнами, але темпи його зростання виглядають небезпечними. Відтак, необхідно розробити комплексну систему показників, які, окрім загальної платоспроможності та тимчасової ліквідності, включали б також індикатори гранично безпечного боргового навантаження на бюджет.

Про інновації в сфері банківської діяльності розповів Іван Шматько у доповіді «Доповнена реальність у сфері банківського обслуговування» (студент факультету банківського бізнесу ТНЕУ, учасник наукового гуртка «Банківський аналітик»). Зауважено, що на сьогоднішній день банки вкладають немалі кошти на вдосконалення своїх технологій, щоб не втрачати передових позицій. За таких умов доцільним є використання технології доповненої реальності в банківській сфері. Доповнена реальність (augmented reality, AR) – це складова частина змішаної реальності, в яку також входить «доповнена віртуальність», іншими словами це комбінація реальності з віртуальними елементами. Іван також запропонував використовувати окуляри із AR технологією, за допомогою яких з доповненою реальністю покращиться якість та швидкість роботи обслуговуючого персоналу банку, що є немало важливим для кожного клієнта. Таким чином, впровадження окулярів з доповненою реальністю у сферу банківського обслуговування зацікавить клієнта, так як працівник зможе швидше і якісніше виконувати свою роботу. Крім того, доповідач підкреслив, що за умов використання даної технології більшістю банків, то результат буде досягнутий не тільки в покращенні обслуговуванні клієнтів, а й в зменшенні банківських ризиків за допомогою створення бази кредитоспроможних клієнтів.

У процесі роботи конференції доповідачі відповідали на численні запитання учасників та провели активну дискусію щодо заданої тематики. Так, Анастасія Волощук (студентка факультету банківських технологій Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України) зауважила, що сьогодні центральному банку потрібно переорієнтуватися із споживчого кредитування на фінансування реального сектору. Також студентка проаналізувала думку деяких науковців, які стверджують, що Україні потрібно допустити в деякій мірі девальвацію гривні з метою стабілізації економіки країни.

Віталій Іолтуховський (студент факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Банківський аналітик») зазначив, що злиття та приєднання банківських установ може спричинити створення олігополістичного ринку в банківському секторі, а згодом призвести до своєрідної монополії.

Про негативний вплив іноземного капіталу відзначила Катерина Новацька (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, учасник наукового гуртка «Грошова парадигма») та підкреслила, що країни-власниці такого капіталу можуть переслідувати свої інтереси і навряд чи підтримуватимуть вітчизняне виробництво, яке є високо ризиковим.

Оксана Леськів (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, учасник наукового гуртка «Грошова парадигма») відзначила, що найбільша частка іноземного капіталу належить банкам України, які знаходяться на одній з найбільших офшорних зон – Кіпр. Відтак, це має негативний вплив на позиціонування вітчизняних банків та банківську систему загалом.

Володимир Антків (студент факультету банківського бізнесу ТНЕУ, учасник наукового гуртка «Банківський аналітик») проаналізував динаміку зростання внутрішніх резервів України і відзначив, що вони становлять близько 28,5 млрд. доларів, зовнішніх запозичень – 9 млрд. доларів. З метою порівняння із досвідом зарубіжних країн, також були наведені дані Японії, де внутрішні резерви становлять 700 млрд. доларів, а зовнішній борг – 200 млрд. доларів. Відтак, проблемою вітчизняної економіки є забезпечення необхідного обсягу золотовалютних запасів країни з урахуванням необхідності розрахунку за позиками. При цьому Україна й надалі співпрацює з МВФ, а поряд з цим намагається підтримати взаємозв`язок з Китаєм з метою отримання фінансової підтримки в розмірі 3,5 млрд. доларів за невигідними для національної економіки умовами.

Марія Борис (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Банківський аналітик») відмітила, що згідно з умовами Маастрихтського договору показник зовнішнього боргу не повинен перевищувати 60% ВВП, проте в ЄС, а саме в Німеччині та Франції, таке перевищення є зафіксованим та ніяких заходів ще досі не прийнято.

Олена Гнатів (викладач кафедри фінансів Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи НБУ) вказала на негативні наслідки впровадження елементів доповненої реальності в банківських установах. Зокрема підкреслено, що виникають вагомі протиріччя у випадку неможливості клієнта банку прийти до установи з поважних на те причин, а всі її кошти прив’язані лише до відбитка руки чи сітківки ока.

У ході проведення конференції функціонували 3 секції.

На засіданні секції №1 «Грошово-кредитне регулювання економіки України в контексті забезпечення макроекономічної стабільності» були порушені актуальні питання валютної політики України, впливу процентної ставки та темпів інфляції на розвиток економіки, а також рівня незаконної легалізації доходів населення. Зокрема, бурхливі дискусії розгорнулися щодо рівня економічної злочинності в країні, ефективності заходів НБУ в розробці та реалізації основних засад грошово-кредитної політики України та встановлення оптимального режиму курсоутворення. В процесі роботи секції було заслухано 8 доповідей.

Зокрема, Анастасія Волощук (студентка факультету банківських технологій Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи НБУ) у роботі «Протидія легалізації злочинних заходів в Україні» зазначила, що відмивання злочинних доходів, являє собою складний процес, який включає безліч операцій, проведених різними методами, які постійно вдосконалюються. Також визначено, що найбільш популярним інструментом, який використовується в схемах відмивання злочинних доходів в Україні є готівка. Високі показники тінізації економіки, індексу корупції, економічної злочинності свідчать про недостатню ефективність фінансового моніторингу в Україні.

У доповіді «Роль НБУ в розробці та реалізації основних засад грошово-кредитної політики України» Ірина Колесник (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Грошова парадигма») зазначила, що сучасна монетарна політика спрямована на забезпечення стабільності національної грошової одиниці як запоруки успішного розвитку суспільства. Проте існує певна складність у реалізації пріоритетних методів грошово-кредитного регулювання. Тому монетарна політика НБУ потребує гармонізації таких основних складових як управління пропозицією грошей та валютно-курсової політики.

Юлія Верановська (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Грошова парадигма») у роботі «Вплив валютної політики Центрального банку на основні показники економічного розвитку» підкреслила, що курсова політика та інші інструменти валютної політики є високоефективними інструментами впливу на основні параметри економічного розвитку країни. Це зумовлено тим, що валютні відносини відіграють важливу роль як у зовнішньоекономічній діяльності держави, так і у внутрішньогосподарських процесах, без яких розбудова та розвиток економіки просто неможливі. Очевидним є те, що валютний курс є одним із найбільш важливих елементів як національної, так і світової валютної системи. Рівень обмінного курсу відображає динаміку основних макроекономічних показників розвитку країни і сам впливає на їх зміну.

Ганна Сич (студентка кредитно-економічного факультету Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана) у доповіді «Коливання депозитних ставок як сигнал до девальвації» зауважила, що одним із важливих факторів, що свідчать про можливість девальвації, є пряма залежність депозитних ставок та курсу валют. Коли існує очікування девальваційних процесів, банки схильні підвищувати ставку по короткостроковим депозитам до 1 року, для залучення якомога більше вільних грошових коштів з метою їхньої акумуляції. Також Ганна виділила основні заходи щодо подолання девальваційних процесів в Україні, серед яких в короткостроковому періоді є незначна девальвація, а потім ревальвація національної валюти, а у довгостроковому періоді – вирівнювання платіжного балансу.

У доповіді «Аналіз і практика застосування традиційних методів грошово-кредитного регулювання» Тетяна Медзяк (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Грошова парадигма») відмітила, що традиційно у теорії грошово-кредитного регулювання розрізняють дві великі наукові школи: кейнсіанську (банківську) та монетарну (грошову). Розбіжності між ними щодо поглядів на регулювання економіки за допомогою грошово-кредитних методів полягають у різному трактуванні закономірностей обігу. На сьогодні, спрямованість політики регулювання, вибір методів і важелів впливу визначається як теоретичними концепціями, так і специфікою соціально-економічних завдань, які вона повинна виконувати з конкретних умов.

Андрій Скірка (студент факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Банківський аналітик») у роботі «Реалізація валютної політики національного банку України на сучасному етапі» підкреслив, що одним з найбільш дієвих інструментів валютного регулювання в Україні є девізна політика. Він зауважив, що офіційні резерви України мають стійку тенденцію до зниження. Підсумовуючи Андрій визначив, що на сучасному етапі розвитку української економіки валютна політика повинна бути спрямована на заміщення імпорту вітчизняними товарами, посилення якості та конкурентоспроможності експортної продукції, диверсифікація каналів купівлі стратегічно важливих ресурсів, таких як газ.

Марії Янч (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Грошова парадигма») у доповіді на тему «Вплив процентної ставки та темпів інфляції на розвиток економіки» розповіла про механізм регулювання облікової ставки НБУ та її вплив на вітчизняну економіку, а також динаміку коливань інфляції в нашій державі. Доповідач зазначила, що роль облікової ставки, як інструмента монетарної політики в Україні, значно недооцінена, тому потрібно брати приклад з розвинених країн. Марія вказала на необхідність уряду не залучати нові кредити «на проїдання», а забезпечити доступність фінансових ресурсів для економіки. Основне завдання – зробити більш дешевими кредитні ресурси для того, щоб відсоткові ставки сприяли кредитуванню економіки і виконували протиінфляційну функцію.

Іван Гайдук  (студент економічного факультету Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди) у доповіді на тему «Оптимізація валютно-курсової політики в Україні» зазначив, що розбалансованість валютного ринку, негативне сальдо торгівельного балансу, високі темпи інфляції вказують на те, що досі залишається невирішеною проблема проведення ефективної валютно-курсової політики і визначення оптимального рівня валютного курсу. Оптимізація валютно-курсової політики в Україні забезпечує комплексний розвиток національного виробництва та сприяє збалансованості внутрішнього ринку, створює передумови для виходу держави з валютної кризи, а також забезпечує стабільність зовнішньої купівельної спроможності національних грошей, яка виражається в підтримці стабільного валютного курсу національної грошової одиниці держави. А чітка стратегія співпраці НБУ з урядом дозволить стабілізувати не тільки валютний ринок, але й зменшити рівень інфляції у країні.

На засіданні секції №2 “Монетарна політика центральних банків світу в умовах глобалізації фінансових ринків: уроки кризи та нові виклики” була піднята гостра полеміка щодо ефективності базельських принципів в умовах світової економічної кризи, співробітництва України з Світовим банком. Також були порушені питання світового досвіду антикризового грошово-кредитного регулювання та напрямів його адаптації до сучасних реалій. У ході роботи секції було заслухано 10 доповідей.

Зокрема, Неля Гордій (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Грошова парадигма») виступила з доповіддю ”Монетарна політика банку Англії”, в якій зазначила, що упродовж останніх ста років розвиток світової економіки неодноразово гальмувався кризовими явищами. Сплески нестабільності не тільки призводили до втрат у виробничій сфері, а й ініціювали якісні зрушення в системі регулювання фінансового сектору. Досвід останніх років свідчить, що регулятори й учасники ринку, його інфраструктура виявилася не готові до значного збільшення обсягів фінансових операцій у глобальних масштабах. Тому вивчення проблеми фінансових криз набуло особливого значення, а також стимулювало посилення співробітництва міжнародних урядових організацій і країн, які постраждали від швидкої девальвації власної валюти і стали неспроможними виплати борги.

Тетяна Грибчук (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Грошова парадигма») у своїй роботі «Особливості організації та функціонування валютного контролю в Японії» зазначила, що основним засобом валютного контролю є регулювання ліцензування  валютних операцій або обов’язковість попереднього повідомлення. Ліцензування платіжних операцій має на меті спонукати компанії здійснювати ці операції через уповноваженні банки. Також доповідач зазначила, що ці банки, керуючись відповідними нормативними актами Міністерства фінансів, контролюють потік платежів, попереджуючи та обмежуючи незаконні платежі, здійснюють валютні операції зі своїми клієнтами, з банками – нерезидентами і між собою. Підсумовуючи Тетяна зазначила, що в Японії система валютного контролю забезпечена нормативними актами, а також існують обмеження щодо руху валютних цінностей, контролюються валютні операції, пов’язані з рухом капіталу. В якості органів валютного контролю виступають Міністерство фінансів, Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості і Банк Японії.

Валерія Жанжарова (студентка факультету економіки та оподаткування Національного університету ДПС України, м. Ірпінь) презентувала доповідь «Використання готівкової ставки в якості інструменту грошово-кредитного регулювання» та вказала на те, що органом, який визначає напрям та основні заходи грошово-кредитного регулювання є центральний банк. Реалізація грошово-кредитної політики в короткостроковій перспективі відбувається шляхом маніпулювання рівнем готівкової ставки на внутрішньому ринку. Готівковий курс впливає на інші процентні ставки в економіці, що в свою чергу чинять вплив на поведінку позичальників і кредиторів, економічну діяльність і в остаточному підсумку на темпи інфляції.  Також доповідач зазначила, що значення цільової та реальної готівкової ставки протягом останніх десяти років збігаються, що свідчить про високу ефективність використання даного інструменту грошово-кредитного регулювання.

Юлія Якименко (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Банківський аналітик») у своїй роботі «Інструменти грошово-кредитного регулювання Федеральної резервної системи США» відзначила, що ФРС –  ядро кредитної системи країни. Вона створена згідно з Федеральним резервним актом у 1913 р. Головною метою її створення була необхідність у централізації банкнотної емісії в країні. Для оперативного впливу на пропозицію грошей ФРС США найбільш часто використовує операції з цінними паперами, які здійснюються практично щодня, і, отже, відбуваються безперервні зміни в складі балансу банку – його активів і пасивів. Впливаючи економічними методами на грошову і кредитну сферу, Федеральна Резервна Система США використовує зміни норми обов’язкових резервів, зміну облікових ставок і проведення операцій на відкритому ринку через спеціальний структурний підрозділ Ради керуючих – Комітет з операцій на відкритому ринку.

Владислав Корнєєв (студент фінансово-економічного факультету Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди) у роботі  «Світовий досвід  атикризового грошово-кредитного регулювання та напрямки його адаптації до вітчизняних реалій» підкреслив, що в сучасних умовах грошово-кредитне регулювання є невід’ємною складовою макроекономічної політики переважної більшості країн. Особливо великий досвід впливу на грошово-кредитні відносини накопичили  країни з розвинутою ринковою економікою. Також була закцентована увага на те, що в умовах реалізації антикризової структурної політики в Україні по забезпеченню економічного зростання інструменти грошово-кредитного регулювання доцільно оцінювати в контексті рівня розвитку ринкових механізмів. З метою ефективної реалізації заходів монетарного регулювання доцільно зіставити регулятивні можливості кожного з інструментів зі стратегічними цілями, яких потрібно досягнути.

Про монетарні важелі регулювання економіки Китаю розповіла Анжеліка Рублюк (студентка факультету економіки та оподаткування Національного університету ДПС України, м. Ірпінь) у доповіді «Характеристика основних напрямів грошово-кредитного регулювання економіки Китаю». Вона зазначила, що в останні роки економічне зростання сповільнене на фоні фіскальних і фінансових ризиків, що набирають обертів у більшості розвинутих економік в умовах нестабільності на міжнародних фінансових ринках і загальної невизначеності. Відмітивши, що основою монетарної політики уряд визнає підтримку стійкості та стабільного зростання економіки. В умовах розвитку і поглиблення процесів інформатизації та модернізації сільського господарства стимулюється процес пошуку потенційних можливостей подальшого економічного розвитку. Характерною особливістю китайської економіки є той факт, що значну частину заходів, направлених на подальший розвиток, впроваджують органи місцевого самоврядування.

Марія Дзюбина (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Грошова парадигма») у доповіді «Співробітництво України з Світовим банком» відзначила, що Світовий банк – це багатостороння кредитна установа, що об’єднує п’ять  інституцій, діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, шляхом надання кредитів, гарантій та аналітичних і консультативних послуг. Також студентка зазначила, що визначальним у досягненні стратегічних результатів Світового банку з Україною буде поліпшення впровадження поточного портфеля проектів Банку. Марія звернула увагу на те, що удосконалення співробітництва між Україною та міжнародними фінансовими установами, зокрема Світовим банком, постають важливим компонентом зовнішньоекономічної діяльності країни.

У доповіді «Антикризові заходи центральних банків провідних країн світу» Олександра Ковальчук (студентка кредитно-економічного факультету Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана) зазначила, що реакція органів державної влади різних країн на світову фінансову та економічну кризу була, в принципі, досить схожою, хоча масштаби цієї реакції й відрізнялись. Перші кроки були спрямовані на вирішення найбільш гострих поточних питань – короткострокових проблем банківської ліквідності, а також проблем ринку житла та іпотеки, де криза власне й почалась. Наступним кроком стала значно масштабніша підтримка та стимулювання економіки в цілому та/або окремих секторів та інституційних агентів. Підсумовуючи, Олександра відзначила, що багато вчених-економістів стверджують, що весь світ вже фактично переживає другу хвилю фінансової кризи, а Україна ще не може подолати наслідки першої.

Ольга Олійник (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Грошова парадигма») у роботі «Особливості розвитку депозитного ринку України на сучасному етапі» звернула увагу на те, що комерційні банки надають клієнтам широкий спектр банківських депозитних продуктів, використовуючи прогресивні форми обслуговування юридичних та фізичних осіб, що засновані на індивідуальному підході до кожного клієнта. Клієнтам надається можливість відкриття депозитних рахунків як в національній, так і в іноземній валютах, з використанням зручних для вкладників умов та схем нарахування відсотків. Підсумовуючи, доповідач зауважила, що в середньому ощадні вклади в гривні терміном на три місяці за січень 2013 року втратили дохідність у два рази більше, ніж аналогічні депозити в американській валюті. Так, вклади в гривні втратили 5,4% від розміру середньої ставки в грудні 2012 р., а в доларах — 2,4%.

Максим Щеглюк (студент кредитно-економічного факультету Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана) презентував свою роботу «Формування дохідності ОВДП на первинному ринку» зазначивши, що у  світовій практиці ринок внутрішніх запозичень при правильному розподілі коштів, стримує зростання державного боргу. Кошти, отримані від випуску облігацій використовуються на розвиток економіки, інвестиційних та інноваційних проектів. Також Максим наголосив, що залучення ресурсів за допомогою внутрішніх державних позик обмежується можливостями національного фондового ринку, високою вартістю обслуговування внутрішніх боргових зобов’язань, низьким рівнем довіри населення та високим рівнем тінізації економіки.

На засіданні секції №3 «Ефективність функціонування банківської системи та концептуальні засади забезпечення її фінансової стійкості» було розглянуто ряд актуальних проблем діяльності банківської системи України. Зокрема, бурхлива полеміка розгорнулася щодо взаємодії банків і небанківських фінансово-кредитних установ, перспективи розвитку споживчого кредитування в Україні та моделювання розвитку вітчизняного ринку іпотечного кредитування. Були порушені питання страхування кредитних ризиків на національному фінансовому ринку, сутності системно важливих банків та мультивалютних вкладів як перспективного напрямку розвитку депозитної політики банків, а також розглянуто еволюцію міжнародних фінансових ринків в умовах глобалізації. У ході роботи секції було заслухано 17 доповідей.

Зокрема, Михайло Бобко (студент факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Банківський аналітик») у доповіді «Мікрокредитування як інструмент фінансової підтримки започаткування нового бізнесу» розглянув мікрокредитування як інструмент фінансової підтримки створення нового бізнесу з боку банківських установ. Було визначено основні перешкоди, що стримують банківське кредитування, а саме: висока вартість кредитів для підприємств та ресурсів для банків; високі вимоги банків до забезпечення за кредитами і його недостатність у клієнтів; високий поріг для власної фінансової участі підприємців в інвестиційних проектах тощо. Проте застосування специфічних принципів і методів мікрокредитування дозволяє усунути проблеми недостатньої забезпеченості за кредитами та відсутності хороших інвестиційних проектів.

Про вплив глобальної світової фінансової кризи на розвиток економіки в цілому та економіки окремої країни розповіла у своїй доповіді «Втрати економіки України від фінансової кризи» Олеся Беспала (студентка обліково-фінансового факультету Донецького державного університету управління), зазначивши, що іпотечна криза в США спровокувала іпотечні кризи в Європі та країнах Азії, де мали місце схожі схеми кредитування. При цьому в українській економіці фінансові кризові явища мали кілька проявів, перш за все у ліквідності банківського сектору. До початку фінансової кризи українські банки могли вільно залучати із-за кордону фінансові ресурси під 4-5% річних і продавати їх в Україні за 10-11% річних. Проблема була лише в тому, що кредити залучалися на терміни 3-5 років, а видавалися – на 10-20 років. Українські банки вирішували такі проблеми за рахунок рефінансування отриманих кредитів новими з такими ж, а інколи і нижчими, ставками. Таким чином, Олеся Беспала визначила, що для виходу економіки України з глибокої фінансової кризи уряду необхідно обґрунтувати стратегію структурної перебудови, провести модернізацію старих галузей і технічно переозброїти їх, закрити нерентабельні підприємства тощо.

Інна Олексієнко (студентка фінансово-економічного факультету Переяслав-Хмельницького ДПУ ім. Григорія Сковороди) виступила з доповіддю на тему «Взаємодія банків і небанківських  фінансово-кредитних установ» та визначила, що банки й небанківські фінансово-кредитні установи, як за кордоном, так і в Україні, через своє відношення до банківської та до фінансово-кредитної систем загалом мають спільні риси. Відтак, доповідач на прикладі Росії зазначила, які відмінності існують між банками та небанківськими установами. Хоча спеціалізовані кредитно-фінансові інститути діють, як і банки, у різних секторах ринку позичкових капіталів, вони не виконують усіх основних банківських функцій, а найважливішою рисою, яка їм притаманна та відрізняє від банківських установ, є вузька спеціалізація.

В доповіді Марії Борис (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Банківський аналітик») «Страхування кредитних ризиків на фінансовому ринку України» відмітила, що кредитні операції займають близько 50% усіх активів банку і забезпечують 2/3 його доходів, однак вони є не тільки найбільш прибутковою, а й найбільш ризикованою частиною банківських активів. Законодавством України передбачено три види страхування кредитних ризиків: страхування кредитів; страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту; страхування виданих та прийнятих гарантій. Втім, однією із причин, що перешкоджає активному здійсненню страхування кредитних ризиків в Україні, є недостатній розвиток страхового ринку. Окрім цього, банки надають перевагу забезпечення кредитів заставою, а не страхуванню, оскільки на 100% не впевненні у виплаті страхового відшкодування при настанні страхового випадку. Підсумовуючи, Марія Борис визначила, що необхідно удосконалити діючі умови страхування та впровадити нові види страхування кредитних ризиків, що допоможе захистити інтереси банків і позичальників.

Уляна Гринчевська (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Грошова парадигма») у доповіді «Перспективи розвитку споживчого кредитування в Україні» зазначила, що основною причиною, яка призвела до низки проблем банківської сфери є криза останніх років, що спостерігається не тільки в Україні, а й в усьому світі. У таких умовах, банки, шукаючи додаткові джерела доходів, підвищили процентну ставку за кредити. Саме тому потрібно усіма можливими методами знижувати процентну ставку, щоб кредит став доступнішим, зручнішим та вигіднішим для споживачів, які прагнуть задовольнити свої потреби, але з допомогою поточних доходів не можуть цього досягнути.

Про складність ринкових механізмів функціонування іпотечного ринку розповіла у доповіді «Моделювання розвитку ринку іпотечного кредитування в Україні» Олена Манзюк (студентка економічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка). Вказано, що для визначення найкращої моделі, яка враховуватиме всі особливості української системи ІК в коротко- та довгостроковій перспективі, використано метод TOPSIS та на основі застосування методів сценарного моделювання та сформованого автором алгоритму дій, було прогнозовано 2 варіанти розвитку ринку ІК в Україні: оптимістичний (U-подібний) – іпотечний ринок матиме стрімкий приріст обсягів наданих кредитів; песимістичний (W-подібний – матимуть місце різкі коливання обсягів портфеля іпотечних кредитів банків України). Підсумовуючи, Олена Манзюк зазначила, що незважаючи на кризову ситуацію, що склалася на внутрішньому та зовнішніх фінансових ринках, прогнозується повільне зростання ємності ринку ІК, який у перспективі може перетворитися на один із найбільш динамічних сегментів фінансового ринку України.

У доповіді на тему «Аналіз дюрації кредитного і депозитного портфелів комерційних банків України» Віктор Довгань (студент фінансово-економічного факультету Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана) відмітив, що дюрація є показником середньозваженого строку погашення фінансового інструменту і в процесі аналізу доповідачем була використана формула дюрації Маколея. Обчислений у такий спосіб показник дюрації дає змогу характеризувати не тільки фінансовий інструмент, а й портфель активів і пасивів. Загалом, найкращою була б така ситуація для банків, коли дюрація зобов’язань дорівнювала дюрації активів. Визначено, що дюрація активів комерційних банків в Україні на початку фінансово-економічної кризи значно перевищувала дюрацію зобов’язань. Для зменшення розриву дюрацій потрібно підвищити ставки за довгостроковими інструментами, що і було зроблено, незважаючи на тотальну критику даної точки зору. Саме це призвело до збільшення дюрації депозитів і зменшення дюрації кредитів, зокрема, по домашніх господарствах, що в результаті вплинуло на скорочення розриву дюрації кредитного і депозитного портфелів.

Про значення системно важливих банків та їх управління обґрунтував у своїй доповіді «Сутність системно важливих банків» Владислав Лавренюк (аспірант кафедри менеджменту банківської діяльності Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана). Глобальні системно важливі банки (SIFI) представлені великими транскордонними банками, мають розгалужену мережу по всьому світу, надають широкий спектр фінансових послуг. Стосовно внутрішніх системно важливих банків, то центральні банки країн світу, в межах національних економік, повинні доповнити кількісний (індикативний) підхід більш широким описом якісних характеристик та проведенням мережевого аналізу до 2016 року. Загалом Владислав Лавренюк зауважив, що перспективним є вивчення питання розширеного дослідження методології оцінки системної важливості банків, що дасть змогу забезпечити стабільність банківської системи у довгостроковій перспективі.

Христина Пріндин (студентка економічного факультету Національного університету «Острозька академія») виступила з доповіддю «Внутрішні фактори забезпечення фінансової стійкості комерційних банків України». До основних внутрішніх факторів, що впливають на фінансову стійкість комерційних банків, віднесено такі як: якість банківських активів, ліквідність, капіталізація банків, ресурсна база банків. Аналізуючи зазначені показники 2010-2012 років, доповідач відзначила, що обсяг банківських активів протягом досліджуваного періоду стабільно зростав. Власний капітал банківської системи України зріс в 2011 р. на 12,9 % порівняно з 2010 р., що було зумовлено збільшенням обсягу статутного капіталу. Однак, незважаючи на позитивні тенденції, відбувалось зниження фінансової стійкості комерційних банків, що пояснювалось недовірою до банківських установ через відтік депозитних коштів.

Таня Сірик (студентка фінансово-економічного факультету Переяслав-Хмельницького ДПУ ім. Григорія Сковороди) виступила із доповіддю «Проблеми управління фінансовою стійкістю, прибутковістю та ліквідністю банківської системи». Визначено, що основною причиною банкрутства комерційних банків стають прорахунки в управлінні основними видами банківських ризиків і, передусім, ризиком ліквідності. В Україні показники ліквідності перевищують норму майже вдвічі, а такий стан свідчить про надлишок ліквідності банків. Таким чином, проблема забезпечення фінансової стійкості та надійності банківських установ має свої особливості, які проявляються в джерелах формування їхніх фінансових ресурсів, структурі активів, оцінці результатів діяльності тощо.

Віталій Іолтуховський (студент факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Банківський аналітик») виступив з доповідю на тему «IBgcf та IBdcps, як індикатори впливу банківської системи на розбудову економіки» і відмітив, що важливими є індикатор валових інвестицій в основний капітал (Gross Capital Formation) та індикатор внутрішнього кредиту приватному сектору (Domestic Credit to Private Sector), оскільки до їх обрахунку включаються певні компоненти, значення яких істотно впливає на розбудову та модернізацію національної економіки. IBgcf визначає, наскільки динаміка кредитів юридичних осіб у кредитно-інвестиційному портфелі банків країни відповідає динаміці інвестицій в основний капітал відносно загального обсягу ВВП. Отже, доповідач зазначив, що розрахункові дані індикатора інвестицій в основний капітал демонструють поступове посилення орієнтації банківської системи на інвестування підприємств, які відіграють ключову роль в національній економіці. Натомість, динаміка значення індикатора внутрішнього кредиту приватному сектору демонструє негативну тенденцію.

У доповіді на тему «Роль органів банківського нагляду у відмиванні грошей» Ірина Донська (студентка обліково-фінансового факультету Донецького державного університету управління) відзначила, що завданнями органів банківського нагляду є з’ясування сумнівності банківської операції та причетності банківських службовців до відмивання грошей. Органи банківського нагляду також наділяються повноваженнями для проведення перевірок фінансових установ, щоб забезпечити виконання ними вимог чинного законодавства. Вони повинні мати у своєму розпорядженні відповідні ресурси, достатню незалежність, доступ до інформації й повноваження, як для встановлення правил, так і для накладення санкцій; вони також повинні нести відповідальність за свою діяльність.

Про формування ресурсної бази розповіла у доповіді «Основні засади формування ресурсів комерційних банків за допомогою пасивних операцій» Тетяна Данильченко (студентка фінансово-економічного факультету Переяслав-Хмельницького ДПУ ім. Григорія Сковороди), зауваживши, що пасивні операції банку можуть здійснюватись у формі: залучення коштів на депозитні рахунки – поточні, строкові, ощадні та інші; недепозитного залучення коштів – одержання позичок на міжбанківському ринку, позичок НБУ, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань. Такі операції виступають ключовим елементом управління банківською діяльністю, оскільки без якісного формування ресурсної бази банку неможливо забезпечити потрібну ефективність проведення активних операцій. При цьому необхідно розуміти, що вони впливають на рівень дохідності, а тому зобов´язання необхідно розглядати як загальний портфель банківських ресурсів, управління яким повинно бути достатньою мірою скоординовано.

Лілія Педорич (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Банківський аналітик») у доповіді «Мультивалютні вклади як перспективний напрямок розвитку депозитної політики банків» обґрунтувала основні засади управління мультивалютними вкладами, які є необхідними як для клієнтів, так і для банківських установ. У випадку, якщо клієнт захоче примножити свій прибуток, то зможе це зробити за рахунок курсових різниць. Якщо ж основною метою буде мінімізація валютного ризику, що досить актуально на сучасному етапі розвитку економіки, то цього також можна досягти за допомогою мультивалютних депозитів, відзначила Лілія. Банкам такі вклади необхідно використовувати у своїй діяльності тому, що вони є новим та перспективним продуктом на ринку депозитних послуг, адже світові тенденції вимагають саме таких дій. Це дозволить банківським установам залучити нових клієнтів та отримати конкурентні переваги.

Проаналізувала розвиток фінансових ринків та міжнародних ринків грошей і капіталів у сучасних умовах Оксана Леськів (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Грошова парадигма») у доповіді «Еволюція міжнародних фінансових ринків в умовах глобалізації». Визначено, що інтеграція фінансових ринків капіталів грунтується на використанні принципу гомогенності, тобто однорідності елементів за однією або декількома ознаками. Конвергенція міжнародних фінансових ринків капіталу полягає в тому, що відбувається поступове розмивання межі між різними секторами і сегментами світових фінансових ринків. Зокрема, процеси злиття і поглинання призводять до глобальної реорганізації фінансової галузі, у результаті чого створюються універсальні фінансові холдинги, що поєднують страхові компанії, пенсійні і взаємні фонди, інвестиційні і комерційні банки та ін. Вступ до єдиного фінансового простору повинен мати ринкове обґрунтування, вагоме підґрунтя і довгострокові перспективи.

Людмила Риндюк (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Грошова парадигма») у доповіді «Реорганізація та реструктуризація як методи фінансового оздоровлення комерційних банків» відзначила, що за сучасних економічних умов реструктуризація може стати одним із найістотніших інструментів оздоровлення банківського сектору, покращення його платоспроможності та ліквідності, що сприятиме підвищенню довіри населення до комерційних банків. При цьому єдиного підходу до реструктуризації банків не існує. Підкреслено, що саме від фінансового стану банку, його потенціалу, позицій на ринку, поведінки конкурентів, характеристик послуг, які він надає, та багатьох інших факторів залежить вибір форм та методів реструктуризації банків.

Про дистанційне банківське обслуговування, як один з напрямів розвитку банківської справи, висвітлила у своїй доповіді «Розвиток дистанційного банківського обслуговування клієнтів в Україні» Оксана Васюта (студентка факультету банківського бізнесу ТНЕУ, науковий гурток «Банківський аналітик»). Дистанційне банківське обслуговування клієнтів в Україні нині перебуває в стадії активного формування і в перспективі потреба в цих послугах швидко зростатиме. Враховуючи стрімкий розвиток високотехнологічних фінансових продуктів нового покоління, закономірними є плани розвитку дистанційного банкінгу у вигляді віртуального фінансового супермаркету таких продуктів для фізичних і юридичних осіб. Подальший розвиток, еволюція та удосконалення сучасних інформаційних технологій в наданні дистанційних послуг дозволить реалізувати основні цілі банківського менеджменту – підвищити ефективність та якість обслуговування клієнтів, зменшити собівартість послуг, централізувати функції підтримки бізнесу.

20 березня 2013 року було проведено підсумкове засідання конференції, де за результатами пленарного засідання конференції і трьох її секцій були обґрунтовані теоретичні аспекти та надані практичні рекомендації щодо вдосконалення грошово-кредитного регулювання у механізмі забезпечення макроекономічної стабілізації та ефективності функціонування банківської системи України, зокрема щодо монетарної політики центральних банків світу в умовах глобалізації фінансових ринків, активізації інструментів кредитування реального сектору економіки та можливості адаптації зарубіжного досвіду для забезпечення ефективної діяльності вітчизняної банківської системи.

Підсумовуючи роботу, керівник секції №1 «Грошово-кредитне регулювання економіки України в контексті забезпечення макроекономічної стабільності» к.е.н., доцент Олена Леонідівна Малахова відзначила, що значне місце у доповідях було відведено дослідженнню стану процентної політики центрального банку, коливанню депозитних ставок як сигналу до девальвації, впливу процентної ставки та темпів інфляції на економіку країни. Особливу увагу було зосереджено на напрямках оптимізації заходів, що здійснюються у сфері протидії легалізації доходів, отриманим злочинним шляхом в Україні. Олена Леонідівна підкреслила, що забезпечення фінансової стабільності у посткризовий період розвитку України, в першу чергу, вимагає структурної модернізації економічної і фінансової систем України, удосконалення заходів грошово-кредитного регулювання центрального банку на основі вирішення традиційної для України суперечності між завданнями макроекономічної стабілізації та розширеним фінансуванням процесів економічного зростання.

Підсумувала результати роботи секції №2 “Монетарна політика центральних банків світу в умовах глобалізації фінансових ринків: уроки кризи та нові виклики” керівник секції к.е.н., доцент Ольга Олегівна Іващук. Вона звернула увагу, що діяльність центральних банків при здійсненні грошово-кредитної політики головним чином спрямована на досягнення основної (стратегічної) цілі, яка є невід’ємною частиною загальної стратегії соціально-економічного розвитку країни. Для переважної більшості країн світу вона є спрямована на забезпечення стабільності цін та втримання певного рівня інфляції. Вивчення світового досвіду проведення грошово-кредитної політики є необхідним для пошуку та впровадження ефективних засобів збалансування макроекономічної стабільності в країні. Тому основним завданням нашої конференції є пошук проблемних питань, які виникають в процесі проведення монетарної політики та напрямів їх вирішення.

Керівник секції, викладач кафедри банківської справи Віталій Ярославович Рудан, підсумував роботу секції №3 «Ефективність функціонування банківської системи та концептуальні засади забезпечення її фінансової стійкості». Він висвітлив основні проблеми, що піднімались у ході роботи секції, серед яких: вплив банківської системи на розбудову економіки; основні аспекти депозитної політики комерційних банків; особливості інноваційної діяльності в банківській сфері; проблеми управління ліквідністю та фінансовою стійкістю, ризиками банківської діяльності та страхування кредитних ризиків на фінансовому ринку України тощо. Також Віталій Ярославович відзначив, що у результаті роботи секції було визначено основні шляхи оптимізації ресурсної бази банків, а саме: об’єднання банківських та страхових послуг, а також банківських та туристичних послуг; розширення часових параметрів збуту та системи інтернет-банкінгу; запровадження нових депозитних продуктів.

Підсумовуючи результати проведення конференції, завідуючий кафедрою банківської справи ТНЕУ, д.е.н., професор Олександр Валерійович Дзюблюк відзначив актуальну тематичну спрямованість наукового заходу. Грошово-кредитне регулювання набуває ключової ролі у перебігу всіх економічних процесів. Аналізуючи події перебігу світових економічних криз та фінансових потрясінь, основну увагу було звернуто на причини їх виникнення. Актуальною проблемою сучасної економічної науки слід вважати те, що вона не змогла передбачити ті конкретні умови розвитку національних господарств, котрі в кінцевому підсумку і спричинили розгортання кризових явищ. Це пов’язано із тим, що традиційний підхід економічної науки спрямований на дослідження процесів у реальному секторі і розгляд фінансового сектору як такого, що обслуговує виробництво і споживання через організацію грошового обігу та кредитування. Та насправді у певний момент часу умови розвитку світової та національної економік почав диктувати не реальний сектор, а фінансовий, а точніше банківський сектор, тобто провідну роль в економічному розвитку почали відігравати саме банківські установи. При цьому завідуючий кафедрою банківської справи зауважив, що якщо можливості комерційних банків обмежені обсягом залучених ресурсів, то центральні банки вільно здійснюють емісію грошових коштів. Олександр Валерійович звернув увагу на те, що основні регулятори в счасних умовах наділені подвійним мандатом. Це означає, що головна ціль центральних банків, яка полягає у забезпеченні цінової стабільності, тобто низького рівня інфляції унаслідок кризових явищ була відсунута на задній план, а головним завданням центральних банків провідних країн світу нині постає забезпечення низького рівня безробіття. Таким чином, банківська система сьогодні стає ключовим гравцем в економіці, а тому банківська наука та спеціалісти банківської сфери відіграють важливу роль у перебігу економічних процесів. Завідуючий кафедрою банквської справи подякував усім студентам і аспірантам, які знайшли можливість прийняти участь у науковому заході, та побажав їм не зупинятися на досягнутому, здобувати нові творчі вершини і хороші результати у науковій діяльності, а також висловив надію на подальшу творчу співпрацю студентів наукових гуртків кафедри банківської справи ТНЕУ із студентами інших вищих навчальних закладів.

У свою чергу, студенти Київського національного економічного університету ім. В.Гетьмана, Переяслав-Хмельницького ДПУ ім. Григорія Сковороди, Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України та Київського національного університету ім. Тараса Шевченка висловили подяку організаторам конференції за представлену можливість участі та високий рівень проведення наукового заходу.

За результатами пленарного та секційних виступів  грамотами за найкращі роботи було нагороджено 15 доповідічів, а за активну участь у роботі конференції було нагороджено 6 студентів.

Підсумовуючи роботу, керівник секції №1 «Грошово-кредитне регулювання економіки України в контексті забезпечення макроекономічної стабільності» к.е.н., доцент Олена Леонідівна Малахова відзначила, що значне місце у доповідях було відведено дослідженнню стану процентної політики центрального банку, коливанню депозитних ставок як сигналу до девальвації, впливу процентної ставки та темпів інфляції на економіку країни. Особливу увагу було зосереджено на напрямках оптимізації заходів, що здійснюються у сфері протидії легалізації доходів, отриманим злочинним шляхом в Україні. Олена Леонідівна підкреслила, що забезпечення фінансової стабільності у посткризовий період розвитку України, в першу чергу, вимагає структурної модернізації економічної і фінансової систем України, удосконалення заходів грошово-кредитного регулювання центрального банку на основі вирішення традиційної для України суперечності між завданнями макроекономічної стабілізації та розширеним фінансуванням процесів економічного зростання.

 Підсумувала результати роботи секції №2 “Монетарна політика центральних банків світу в умовах глобалізації фінансових ринків: уроки кризи та нові виклики” керівник секції к.е.н., доцент Ольга Олегівна Іващук. Вона звернула увагу, що діяльність центральних банків при здійсненні грошово-кредитної політики головним чином спрямована на досягнення основної (стратегічної) цілі, яка є невід’ємною частиною загальної стратегії соціально-економічного розвитку країни. Для переважної більшості країн світу вона є спрямована на забезпечення стабільності цін та втримання певного рівня інфляції. Вивчення світового досвіду проведення грошово-кредитної політики є необхідним для пошуку та впровадження ефективних засобів збалансування макроекономічної стабільності в країні. Тому основним завданням нашої конференції є пошук проблемних питань, які виникають в процесі проведення монетарної політики та напрямів їх вирішення.

Керівник секції, викладач кафедри банківської справи Віталій Ярославович Рудан, підсумував роботу секції №3 «Ефективність функціонування банківської системи та концептуальні засади забезпечення її фінансової стійкості». Він висвітлив основні проблеми, що піднімались у ході роботи секції, серед яких: вплив банківської системи на розбудову економіки; основні аспекти депозитної політики комерційних банків; особливості інноваційної діяльності в банківській сфері; проблеми управління ліквідністю та фінансовою стійкістю, ризиками банківської діяльності та страхування кредитних ризиків на фінансовому ринку України тощо. Також Віталій Ярославович відзначив, що у результаті роботи секції було визначено основні шляхи оптимізації ресурсної бази банків, а саме: об’єднання банківських та страхових послуг, а також банківських та туристичних послуг; розширення часових параметрів збуту та системи інтернет-банкінгу; запровадження нових депозитних продуктів.

Підсумовуючи результати проведення конференції, завідуючий кафедрою банківської справи ТНЕУ, д.е.н., професор Олександр Валерійович Дзюблюк відзначив актуальну тематичну спрямованість наукового заходу. Грошово-кредитне регулювання набуває ключової ролі у перебігу всіх економічних процесів. Аналізуючи події перебігу світових економічних криз та фінансових потрясінь, основну увагу було звернуто на причини їх виникнення. Актуальною проблемою сучасної економічної науки слід вважати те, що вона не змогла передбачити ті конкретні умови розвитку національних господарств, котрі в кінцевому підсумку і спричинили розгортання кризових явищ. Це пов’язано із тим, що традиційний підхід економічної науки спрямований на дослідження процесів у реальному секторі і розгляд фінансового сектору як такого, що обслуговує виробництво і споживання через організацію грошового обігу та кредитування. Та насправді у певний момент часу умови розвитку світової та національної економік почав диктувати не реальний сектор, а фінансовий, а точніше банківський сектор, тобто провідну роль в економічному розвитку почали відігравати саме банківські установи. При цьому завідуючий кафедрою банківської справи зауважив, що якщо можливості комерційних банків обмежені обсягом залучених ресурсів, то центральні банки вільно здійснюють емісію грошових коштів. Олександр Валерійович звернув увагу на те, що основні регулятори в счасних умовах наділені подвійним мандатом. Це означає, що головна ціль центральних банків, яка полягає у забезпеченні цінової стабільності, тобто низького рівня інфляції унаслідок кризових явищ була відсунута на задній план, а головним завданням центральних банків провідних країн світу нині постає забезпечення низького рівня безробіття. Таким чином, банківська система сьогодні стає ключовим гравцем в економіці, а тому банківська наука та спеціалісти банківської сфери відіграють важливу роль у перебігу економічних процесів. Завідуючий кафедрою банквської справи подякував усім студентам і аспірантам, які знайшли можливість прийняти участь у науковому заході, та побажав їм не зупинятися на досягнутому, здобувати нові творчі вершини і хороші результати у науковій діяльності, а також висловив надію на подальшу творчу співпрацю студентів наукових гуртків кафедри банківської справи ТНЕУ із студентами інших вищих навчальних закладів.

У свою чергу, студенти Київського національного економічного університету ім. В.Гетьмана, Переяслав-Хмельницького ДПУ ім. Григорія Сковороди, Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України та Київського національного університету ім. Тараса Шевченка висловили подяку організаторам конференції за представлену можливість участі та високий рівень проведення наукового заходу.

За результатами пленарного та секційних виступів  грамотами за найкращі роботи було нагороджено 15 доповідічів, а за активну участь у роботі конференції було нагороджено 6 студентів.