1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

23 березня 2017 року СНГ банківської справи «Банківський аналітик» було проведено науковий семінар на тему: «Санаційний банк як механізм роботи з проблемними активами».

Wednesday, 10 May 2017 17:34

Written by Admin

PDF Print E-mail

Зі вступним словом виступила Ольга Гнатів, представивши присутніх на заході:  доцента Забчук Г.М. та к.е.н., викладача Рудана В.Я. , к.е.н., доцента Метлушко О.В., к.е.н., доцента Чайковського Я.І. Зокрема, Ольга Гнатів наголосила на актуальності даної теми саме для України.

В умовах глобалізації економічного простору, одним з стратегічних завдань кожного банку є створення механізму, який би забезпечував банкам імунітет до глобальних економічних викликів і стабільність загалом. Нинішня ситуація на фінансовому ринку перешкоджає відновленню стабільності банків з причини наявності у більшості вагомого проблемного портфелю. Значні обсяги проблемних кредитів зумовили величезні збитки банків, погіршили їх фінансовий стан, негативно вплинули на фінансову стійкість.

Існує безліч стратегій і методів, які застосовуються для управління проблемною заборгованістю та спрямовані на мінімізацію кредитного ризику. Однак найбільш актуальним на сьогодні залишається питання створення та функціонування на території України санаційного банку, завданням якого є робота з проблемними активами державних та рекапіталізованих державою установ.

Із змістовними та ґрунтовними доповідями виступали Квасігорох Лілія та Безкоровайний Євген. З доповіддю «Організаційно-економічні засади функціонування санаційного  банку» виступила студентка групи ФБС-21  Квасігорох Лілія. Лілія наголосила на тому, що світова фінансово-економічна криза призвела до суттєвого зниження платоспроможності позичальників, зростання обсягів проблемних кредитів, унаслідок чого погіршилася ситуація в банківській системі. Національний банк вжив низки заходів, спрямованих на створення умов для ефективного функціонування ринку проблемних активів, зокрема, починаючи з 2011 р. НБУ намагався запровадити певні інституційні механізми подолання цієї проблеми. Так, Верховна Рада України прийняла у проект Закону України «Про санаційний банк», який визначає правові, організаційні та економічні засади створення, функціонування, припинення діяльності Українського санаційного банку.

Відповідно до законопроекту визначено загальні засади функціонування санаційного банку і на базі ПАТ «РОДОВІД БАНК!» було засновано санаційний банк. ПАТ «Родовід банк» було капіталізовано державою у 2009-2011 роках, а з 2011 року банк працював у статусі санаційного. Передбачалось, що завданням діяльності санаційного банку буде проведення протягом 5 років ефективної роботи з активами банків державного сектору та повернення державних коштів, вкладених у капіталізацію банку. Проте поставлене завдання не було досягнуте з таких причин: по-перше, на законодавчому рівні так і не було створено механізмів передачі та реалізації проблемних активів банків державного сектору, що є необхідним для ефективної роботи санаційного банку; по-друге, в якості санаційного банку ПАТ «Родовід банк» показав низьку результативність роботи з власними активами. Протягом діяльності банку як санаційного його доходи покривали лише витрати, держава не мала жодних дивідендів від діяльності банку. Національний банк України та Міністерство фінансів України вирішили відмовитись від використання ПАТ «Родовід банком», як санаційного банку. Згідно з постановою Правління Національного банку від 25 лютого 2016 року № 107, ПАТ «Родовід банк» визнано неплатоспроможним та передано до Фонду гарантування вкладів. Таким чином, можна вважати, що регламентовані українським законодавством принципи діяльності «перехідного банку» в цілому відповідають загальноприйнятим у світі підходам до врегулювання проблем нежиттєздатних банків шляхом використання механізму «брідж-банку», однак на практиці через ряд недоліків не використовуються.

Доповідь на тему «Зарубіжний досвід функціонування санаційного банку» представив студент групи ФБС-21 Безкоровайний Евген. Він чітко описав актуальність проблеми та запропонував декілька механізмів закриття нежиттєздатних банків, які були напрацьовані світовою практикою, а саме: ліквідація, злиття та поглинання, створення санаційного («брідж-банку») і т.д. США стала першою країною, яка розробила концепцію «бридж-банку».             На межі банкрутства опинилися великі системні банки — Bear Stearns, Lehman Brothers, Merrill Lynch, Morgan Stenley (США), німецький Дойче Банк; UBS (відомий швейцарськими традиціями управління капіталом), Барклайс Банк (Великобританія). У Японії створення «бридж-банків» знаходиться в компетенції Корпорації страхування депозитів, при цьому «бридж-банк» створюється у формі дочірньої компанії Корпорації. Також особливістю створення даних банків є те, що їм передаються всі операції банку-банкрута.

У Кореї крім Корейської корпорації страхування депозитів нагляд за діяльністю «бридж-банків» також здійснює Комісія з нагляду за фінансовими інституціями. Але ініціатива створення все одно належить першій. У 1997 році в Кореї був створений перший «бридж-банк» — Hanaerum — для торговельних банків-банкрутів. Паралельно з механізмом «бридж-банк» у світовій практиці антикризового банківського управління активно використовують механізм «bad-bank», які часто ототожнюються. Мета створення та функціонування «bad-bank» полягає в управлінні активами, що підлягають ліквідації, а також у «очищенні» балансів банків від недіючих активів.

Серед країн, які вирішували проблему токсичних активів через механізм створення «bad-bank», варто виокремити Іспанію. У кінці серпня 2013 р. уряд Іспанії ухвалив законопроект про створення «поганого банку», в який будуть переведені неліквідні активи. Обсяг «токсичних активів» становить близько 100 млрд. євро, причина їх появи – крах ринку нерухомості в Іспанії. Також Євген висунув  пропозиції щодо конкурентноспроможності: вдосконалення методик своєчасного визначення нежиттєздатності банків; підвищення рівня капіталізації банків; недопущення «перекладання» збитків акціонерів і кредиторів на державу.

Учасники обговорення дійшли до висновку, що створення санаційного банку на території України є одним із дієвих методів управління проблемною заборгованістю. Проте залишається не до кінця визначеним механізм передавання такому банку як якісних, так і проблемних активів та засад роботи з проблемною заборгованістю як за рахунок державних ресурсів, так і коштів інвесторів. Нормативно-правова база щодо діяльності санаційного банку потребує удосконалення з урахуванням існуючого зарубіжного досвіду та можливістю його використання у вітчизняній банківській практиці.

Ольга Гнатів висловила подяку доповідачам за ґрунтовні виступи та всім учасникам семінару за присутність та активну участь.